Досвід роботи

    Вступ

   Упродовж останніх десятиріч істотно погіршився екологічний стан довкілля. Екологічні проблеми,  досягши планетарного масштабу, утворюють нову соціальну реальність. Їхнє розв'язання залежить першочергово від рівня екологічної культури людей. Екологічні знання, навички, переконання сьогодні особливо необхідні для виховання нового ціннісного ставлення до природи, розвитку світоглядної свідомості людини.

"Гадаємо, — писав В. Сухомлинський, — що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти  і поповнювати природні багатства, які маємо".

Формування основ екологічної свідомості  — систематична діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Формування природознавчої компетентності молодших школярів

       На  мою думку, завдання екологічного виховання — сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі.

 Основна мета – формування  природознавчої компетентності шляхом   засвоєння системи інтегрованих знань про живу і неживу природу, основ екологічних знань, опанування способами  навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності, формування ціннісного ставлення  до природи і людини. Для того, щоб реалізувати мету, я вирішую такі завдання:

формую наукову картину світу;

формую елементарні уявлення про об’єкти і явища природи, їхні взаємозв’язки у системі «нежива природа – жива природа», «природа -  людина»:

формую різні способи навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності;

оволодіння елементарними дослідницькими вміннями;

набуття досвіду природоохоронної діяльності та застосування його у життєвих ситуаціях;

засвоєння норм естетичного ставлення до природи;

виховання любові до природи рідного краю.

         Дані завдання реалізовую шляхом проведення уроків-екскурсій, ігрової,  практичної та проектної діяльності, краєзнавчої роботи, демонстрації, досліджень та спостережень.

        Формуючи екологічну культуру, закладаю підвалини екологічної культури та екологічної свідомості молодших школярів, майбутніх громадян України. Від їхньої екологічної освіченості та переконаності залежить майбутнє рідної землі, її доля.

     

   

Реалізовуючи вимоги навчальної програми, Державного стандарту загальної початкової освіти, знайомлю дітей  з основами  екологічної грамоти. Реалізовую неперервність  екологічної  освіти, що сприяє формуванню цілісного світосприйняття та філософії природошанування.

В навчально-виховному процесі застосовую компетентнісно орієнтовані завдання з використанням сучасних освітніх технологій (особистісно зорієнтованої, інтегрованої, інтерактивної,  здоров’язберігаючої, проектної, інформаційно-комунікаційної).  Використовую природознавчий та краєзнавчий матеріал, проводжу екскурсії в природу. Ефективними та результативними є такі методи навчання: метод ПРЕС, мікрофон, незакінчене речення, асоціативний кущ, акваріум, дослідницький, метод спостережень.

Робочий день учні  починають зі спостережень за природою. У кожного є щоденник спостережень, де фіксується температура повітря, хмарність, опади. Бесіди за спостереженнями проводжу в певній послідовності: зміна висоти сонця над горизонтом, тривалість дня, напрямок вітру, стан неба, опади, фази розвитку рослин, поведінка комах, птахів та інших тварин, праця людей. Все це допомагає учням пізнавати закони природи, зокрема вплив людини на навколишнє середовище.

Підсумовуючи вищезазначене, скажу, що роботи у вчителя – непочатий край, вона продовжується, зокрема, під час вивчення умов життя рослин, середовищ існування тварин та способів їх живлення, природних угруповань та агроценозів (ліс, луки, поле, сад та ін.). При цьому варто застосовувати такі методи та методичні прийоми, як екологічне моделювання та прогнозування, екологічні ігри, розв'язування екологічних задач та ін. Моделюю з учнями ланцюги живлення та харчові мережі, природні угруповання, сезонні картини природи, екологічний стан компонента природи і природної системи.

        У формуванні екологічної свідомості відповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини – громадянина. Особливе місце в екологічному виховані займає  курс "Я і Україна", під час вивчення якого ознайомлюю дітей з навколишнім світом. У цьому курсі головне – розпочати формування цілісного уявлення про природне і соціальне середовище,  виробляти правильну поведінку в колективі та природі. На уроках природознавства наводжу приклади і показую, що в результаті безвідповідального ставлення до природи, знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі – навіть повністю зникли з поверхні Землі.

        Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то намагаюсь знайти способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони.  Активною формою організації природоохоронної діяльності учнів 1-4 класів є екскурсії, під час яких формую у них позитивні установлення, навики спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах в природному середовищі, емоційно-естетичного сприйняття,  відповідальності за її стан. Під час сезонних екскурсій у природу увагу дітей звертаю на характерні ознаки кожної пори року, формую почуття прекрасного, любов до рідного краю, навички грамотної поведінки в природі, оцінки позитивних і негативних дій людини стосовно навколишнього середовища.      Формування екологічної культури, екологічної свідомості школярів – це життєва потреба сьогодення. На уроках і в позаурочний час  роблю  все необхідне, щоб природа стала для дітей відкритою книгою, якою б вони уміли користуватися. Тому намагаюсь довести школярам, що причиною екологічних негараздів у наш час є не технічний розвиток людства, а зневага до законів природи, людська байдужість.

      Екологічна освіта і виховання   поєдную із емоційним та інтелектуальним сприйняттям природи з практичною природоохоронною діяльністю учнів. Зокрема: підгодовування птахів взимку, озеленення території школи, класу, догляд за рослинами, заготівля насіння декоративних та лісових рослин, очищення джерел тощо. Такі суспільно значущі справи привчають дітей вже з раннього віку цінувати природу, вносити посильний внесок у її збереження, бути творцями, а не руйнівниками чи споглядачами.

Шляхи реалізації проблеми. Застосування екологічних знань

       Значну увагу  в навчально-вихоному процесі  приділяю екологічному вихованню. Готуючись до уроку, чітко продумую логічні зв’язки між його етапами. При цьому створюю і розв’язую проблемні ситуації, застосовуючи різні форми і методи викладу навчального матеріалу, поєднуючи індивідуальну роботу з колективною, самостійну з фронтальною, групову з роботою в парах. Для актуалізації опорних знань, умінь і навичок пропоную підготовчі вправи, активізуючи дітей і, створюючи проблемні ситуації для наступної пошукової діяльності. Велику увагу приділяю роботі учнів з художнім словом, написанню творчих робіт. Саме цей вид роботи дає можливість кожному учневі виявити свою індивідуальність, оперувати набутими на попередніх уроках знаннями, сприяє збагаченню лексичного запасу школярів, допомагає осмисленню різних функцій зображувальних засобів мови.  Використовую вправи, які сприяють розвитку знань про природу та вихованню бережливого ставлення до навколишнього світу; проводжу  зорові, слухові, зорово-слухові, пояснювальні, попереджувальні диктанти з природничо-екологічним змістом, які сприяють збагаченню словникового запасу учнів, розвитку мовленнєвої діяльності.

        Використовую всі  можливості  уроку, щоб виховати бережливих і дбайливих господарів  рідної природи. Тому до уроків української мови і літературного читання добираю твори В.Сухомлинського, М.Познанської, Л.Українки, Г.Бойка, Д.Павличка, П.Воронька. Працюючи над віршами і оповіданнями,  навчаю школярів милуватися рідною природою, бачити, чути, оберігати її.

       На уроках образотворчого мистецтва і трудового навчання формую основи екологічної культури, добираючи матеріал природничого та екологічного змісту.  Практикую такі форми роботи як екологічне моделювання, прогнозування, екологічні ігри.

        Використовуючи метод проблемного викладу матеріалу, ставлю проблему і пропоную шляхи її розв’язання, а учні розкривають хід своєї думки. Впевнена, що цей метод дає можливість показати дітям зразки наукового знання  природи, розв’язання проблем  взаємозв’язку між живою і неживою природою, стежити за ходом думки, логікою доказу, і засвоювати  уявлення про цілісність природи. Наприклад, під час вивчення теми «Нежива і жива природа»   пояснюю дітям суть народних прикмет: ластівки літають низько перед дощем, риби вискакують з води і ловлять комах – на дощ. Ставлю проблему: чому птахи перед дощем опускаються нижче до землі, а риби вискакують із води?

     Проблемний виклад матеріалу  будую, використовуючи принцип науковості: перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах  зволожуються, стають важкими. І вони опускаються нижче до землі. Комахами живляться риби і птахи. Тому перед дощем птахи літають низько, а риби вискакують із води, щоб зловити комах.

      Застосовуючи дослідницький метод,  навчаю школярів самостійно пізнавати природу. Пропоную такі завдання, які забезпечують творче  застосування знань, в ході яких діти оволодівають якостями творчої діяльності.

        Видатний педагог В. О. Сухомлинський надавав особливого значення впливу природи на етичний розвиток дитини. На його думку, природа лежить в основі дитячого мислення, відчуттів, творчості. Він неодноразово відзначав, що сама природа не виховує, а активно впливає тільки на взаємодію з нею. Щоб дитина навчилася розуміти природу, відчувати її красу, потрібно прищепити їй це з раннього дитинства.

      Впевнена, що успішне навчання неможливе без оволодіння раціональними прийомами роботи з книгою, що є основою самостійного набуття знань. Державні стандарти освіти передбачають, що учень початкових класів повинен повноцінно сприймати художні і науково-пізнавальні тексти. Робота з науковим текстом займає особливе місце в навчальному процесі. У початковій школі з таким текстом учні знайомляться, головним чином на уроках "Природознавства" та курсу "Я і Україна". Але ці уроки не призначені для навчання дитини роботи з текстом, тому що основними є інші завдання, такі як розширення елементарних знань учня про предмети та явища природи, розкриття зв’язку між живою і неживою природою.

Мені імпонують погляди відомих педагогів про виховання дитини засобами природи і в гармонії з нею; статті педагогів-практиків і учених-практиків з журналу "Початкова школа" - Грицина Т., Химинець О. В., Химинець В. В., Федотова С., Провоторов О. та інших (у статтях мовиться про досвід екологічного виховання молодших школярів), й багато інших статей з журналів –"Розкажи онуку" та ін..

          Екологічному вихованню надаю важливого значення, намагаюсь проводити роботу не епізодично, а систематично, продумано, цілеспрямовано.  Застосування вище названих методів дає можливість учням засвоїти елементарні екологічні знання, з’ясувати взаємозв’язки компонентів системи  “людина – суспільство – природа’’, усвідомити естетичну цінність  природи, навчити свідомо  використовувати  знання про природу.

Екологічне виховання здійснюю не лише на уроках, а й в позаурочний час. Виховні заходи на екологічну тематику допомагають розкрити естетичне, пізнавальне, оздоровче, практичне значення природи в житті людини, сформувати  та розвинути  знання про екологічні зв’язки, про взаємозв’язки людини з природою. Знання про об’єкти природничого оточення, які даю  дітям, необхідні їм у навчанні і подальшому житті.

Реалізація   системи екологічного виховання дає можливість учням зрозуміти в яких фарбах, образах, словах, мелодіях постає перед нами оточуючий світ, який відгук душі на різноманітні контакти з довкіллям, чи не байдужа вона, чи не проникло в неї зло, що доброго може внести кожен із нас в навколишній світ.

.      Системна робота над проблемою  допомагає у вихованні та всебічному розвитку в дітей кращих людських якостей, формуванні екологічної свідомості та культури молодшого школяра, стимулює розвиток в учнів спостережливості, активізує пізнавальну допитливість і самостійність, створює умови для їхньої індивідуально-творчої самореалізації.